Міграційна реформа ЄС 2026: які нові правила діють для іноземців та шукачів притулку

Європейський Союз запустив найбільшу реформу міграційної системи за останні роки. Нові правила передбачають посилення контролю на кордонах, прискорений розгляд заяв про притулок та новий механізм співпраці між державами-членами. Дізнайтеся більше про головні зміни та їхні наслідки для мігрантів у 2026 році

Замовляйте гайд по імміграції і отримайте чітку інструкцію для вашого легального переїзду за кордон

ЗАМОВИТИ ГАЙД

12 червня країни ЄС офіційно почали застосовувати новий Пакт про міграцію та притулок – масштабний пакет реформ, покликаний змінити підхід до управління міграційними потоками. Нові правила охоплюють усі етапи міграційного процесу: від перевірок на кордоні до розгляду заяв про надання притулку та повернення осіб, які не мають права залишатися в ЄС.

Мета реформи – зробити систему більш ефективною та передбачуваною. Однак для мігрантів це також означає появу нових процедур, обов'язків та обмежень. У цій статті розберемо основні зміни простими словами та пояснимо, що вони означають на практиці.

Плануєте переїзд за кордон, оформлення посвідки на проживання або отримання громадянства? Процедури імміграції відрізняються залежно від країни, а вимоги до документів часто змінюються. Щоб уникнути помилок та заощадити час, скористайтеся актуальним «Гайдом по імміграції» від Visit World, де зібрані всі необхідні інструкції та рекомендації. 

Замовляйте гайд вже сьогодні та розпочніть свій імміграційний шлях впевнено!

Що таке новий Пакт про міграцію та притулок ЄС?

Новий Пакт про міграцію та притулок (EU Pact on Migration and Asylum) – це масштабна реформа міграційної системи Європейського Союзу, яка покликана зробити процеси прийому, реєстрації та розгляду заяв мігрантів більш ефективними та однаковими для всіх держав-членів.

Необхідність змін виникла після міграційної кризи 2015–2016 років, коли країни ЄС зіткнулися з рекордним напливом шукачів притулку. Чинна на той момент система виявилася недостатньо підготовленою до таких викликів: прикордонні держави несли основне навантаження, процедури розгляду заяв тривали місяцями, а між країнами виникали суперечки щодо розподілу відповідальності.

Після кількох років переговорів Європейський Союз ухвалив пакет із десяти законодавчих актів, які формують нові правила міграційної політики. Вони охоплюють усі етапи міграційного процесу: від прибуття людини на зовнішній кордон ЄС до ухвалення рішення про надання міжнародного захисту або повернення до країни походження.

Серед головних цілей реформи:

- Посилити контроль на зовнішніх кордонах ЄС

- Прискорити розгляд заяв про надання притулку

- Запобігти повторним зверненням у різних країнах Євросоюзу

- Забезпечити більш справедливий розподіл відповідальності між державами-членами

- Підвищити ефективність повернення осіб, які не мають права на перебування в ЄС

Новий пакт не скасовує право на отримання притулку, гарантоване міжнародним правом. Водночас він запроваджує нові механізми контролю та скорочує строки ухвалення рішень щодо окремих категорій заявників.

Які країни Шенгенської зони мають найвищий рівень відмов у видачі віз, чому заявники отримують негативні рішення та як підготувати документи, щоб збільшити шанси на схвалення читацте у цьому матеріалі. 

Як тепер перевірятимуть мігрантів на кордоні ЄС?

Однією з головних змін нового Пакту про міграцію та притулок стала поява єдиної процедури попередньої перевірки для осіб, які нелегально перетнули зовнішній кордон ЄС або подали заяву про надання притулку після прибуття. Відтепер усі держави-члени повинні застосовувати однакові правила первинного контролю.

Під час перевірки компетентні органи встановлюватимуть особу заявника, перевірятимуть його документи та збиратимуть біометричні дані. Також проводитиметься оцінка можливих ризиків для безпеки та громадського порядку.

До процедури скринінгу входять:

- Перевірка особи та громадянства

- Фотографування та зняття відбитків пальців

- Перевірка по європейських та міжнародних базах даних

- Медичний огляд у разі потреби

- Оцінка безпекових ризиків

Після завершення перевірки влада визначатиме, яку саме процедуру застосовувати до конкретної особи. Одних заявників направлятимуть на стандартний розгляд справи про надання притулку, тоді як інші можуть потрапити до прискореної прикордонної процедури.

Важливо, що нові правила передбачають активніше використання оновленої бази даних Eurodac. До неї вноситимуть не лише відбитки пальців, а й додаткові біометричні дані та інформацію про переміщення мігрантів територією ЄС. Це має допомогти державам-членам швидше ідентифікувати осіб та запобігати поданню кількох заяв про притулок у різних країнах.

Для мігрантів це означає, що приховати попередні звернення до міграційних органів або факт перебування в іншій державі ЄС стане значно складніше. Нові цифрові інструменти дозволять компетентним органам оперативніше обмінюватися інформацією та ухвалювати рішення щодо подальшого статусу заявника.

Як працює механізм депортації з ЄС у 2026 році розповідаємо за посиланням. 

Як зміниться процедура отримання притулку?

Новий Пакт про міграцію та притулок не скасовує право іноземців звертатися за міжнародним захистом, однак змінює порядок розгляду таких заяв. Головна мета реформи – швидше ухвалювати рішення та зменшити навантаження на міграційні системи держав-членів.

Після проходження первинної перевірки заявники можуть бути направлені до однієї з двох процедур: стандартної або прискореної прикордонної.

Стандартна процедура надання притулку

Стандартний розгляд застосовуватиметься до більшості заявників, які мають підстави для отримання міжнародного захисту або потребують детального вивчення своєї справи.

Під час розгляду компетентні органи аналізуватимуть:

- Причини виїзду з країни походження

- Ризики переслідування чи загрози життю

- Наявність доказів та документів

- Індивідуальні обставини заявника

У разі позитивного рішення особа може отримати статус біженця або іншу форму міжнародного захисту відповідно до законодавства ЄС.

Прискорена прикордонна процедура

Для окремих категорій заявників діятиме спеціальна процедура, яка проводиться поблизу зовнішніх кордонів ЄС. Вона застосовуватиметься насамперед у випадках, коли влада вважає заяву малоймовірною для схвалення або коли заявник прибув із країни, яку ЄС вважає відносно безпечною.

Такі справи розглядатимуться у скорочені строки – зазвичай до 12 тижнів. У цей період заявник може перебувати в спеціально визначених центрах поблизу кордону до ухвалення рішення.

На думку Європейської комісії, нова система має дозволити швидше надавати захист тим, хто його дійсно потребує, та оперативніше ухвалювати рішення щодо осіб, які не відповідають критеріям для отримання притулку. Водночас правозахисні організації висловлюють занепокоєння щодо дотримання прав заявників під час прискорених процедур.

Чи можна переїхати до іншої країни ЄС після подачі заяви про притулок?

Одним із головних принципів європейської системи притулку залишається правило, за яким відповідальність за розгляд заяви зазвичай несе країна першого в'їзду до ЄС. Новий Пакт про міграцію та притулок не змінює цей підхід, але посилює механізми його контролю.

На практиці це означає, що особа, яка подала заяву про притулок в одній державі-члені, не може самостійно обрати іншу країну для розгляду своєї справи. Якщо мігрант переїде до іншої держави ЄС та спробує подати нову заяву, його можуть повернути до країни, відповідальної за розгляд первинного звернення.

Виявляти такі випадки допомагатимуть оновлені бази даних та ширший обмін інформацією між державами-членами. Завдяки біометричним даним міграційні служби зможуть швидко встановити, де саме особа була зареєстрована вперше.

Водночас новий пакт передбачає винятки для окремих категорій заявників. Наприклад, під час визначення відповідальної держави можуть враховуватися сімейні зв'язки або інші гуманітарні обставини.

Мета цих змін – зменшити так звану вторинну міграцію, коли шукачі притулку переміщуються між країнами ЄС у пошуках більш вигідних умов проживання чи соціальної підтримки. На думку європейських інституцій, це має зробити систему більш передбачуваною та справедливою для всіх держав-членів.

Як працюватиме новий механізм солідарності між країнами ЄС?

Протягом багатьох років основне навантаження під час міграційних криз несли країни, через які мігранти найчастіше потрапляли до Європи, зокрема Греція, Італія, Іспанія та Мальта. Новий Пакт про міграцію та притулок має на меті більш рівномірно розподілити відповідальність між усіма державами-членами ЄС.

Для цього було створено механізм солідарності, який зобов'язує країни Євросоюзу брати участь у врегулюванні міграційних викликів.

Держави-члени можуть обрати один із кількох варіантів підтримки:

- Прийняти частину шукачів притулку зі стран, які зазнають найбільшого навантаження

- Надати фінансову допомогу

- Забезпечити матеріальну або технічну підтримку міграційним службам інших країн

Однією з найбільш обговорюваних норм стало право держав відмовитися від прийому мігрантів шляхом фінансового внеску до спільного механізму підтримки. Саме через цю норму реформа викликала дискусії між урядами різних країн ЄС.

Прихильники нової системи вважають, що вона дозволить швидше реагувати на міграційні кризи та зменшить тиск на прикордонні держави. Критики ж наголошують, що механізм не гарантує рівномірного розподілу відповідальності та може створити додаткові політичні суперечки між членами Євросоюзу.

Нові правила депортації: що зміниться у 2026 році?

Окрему увагу в межах реформи ЄС приділив процедурам повернення осіб, які не отримали міжнародний захист або втратили право на перебування в країнах Союзу. За даними Європейської комісії, протягом останніх років лише частина рішень про депортацію фактично виконувалася, тому нові правила мають зробити систему більш ефективною.

Однією з головних змін стане посилення координації між державами-членами та спрощення процедур повернення. Якщо особа отримала остаточну відмову у наданні притулку, процес її видворення може розпочатися швидше, ніж раніше.

Серед ключових нововведень:

- Прискорення процедур повернення після відмови у притулку

- Розширення обміну інформацією між країнами ЄС

- Посилення контролю за виконанням рішень про депортацію

- Уніфікація окремих процедур повернення на рівні Євросоюзу

Ще однією резонансною ініціативою стало створення так званих «центрів повернення» за межами ЄС. Передбачається, що в окремих випадках особи, які підлягають депортації, можуть тимчасово перебувати у спеціальних центрах у третіх країнах до завершення процедури повернення до держави походження.

Крім того, нові правила передбачають можливість тривалішого затримання осіб, які ухиляються від депортації або не співпрацюють з органами влади під час процедури повернення. Водночас застосування таких заходів має здійснюватися відповідно до законодавства ЄС та міжнародних стандартів захисту прав людини.